Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не поодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці!
Заплачте! Затужить! Заголосить!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ж ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Щороку четвертої суботи
листопада відзначають День пам'яті жертв голодомору. Багатостраждальна історія
нашого народу. Ми не маємо права забувати її чорних сторінок. Адже довгі роки
ми говорили між собою пошепки про ті страшні роки і сьогодні, коли ми маємо
власну державу, настав час говорити про це вголос. Цього вимагає історія. Цього
вимагають мільйони жертв.
Усі,
хто загинув у 1933 році голодною смертю, не могли безслідно зникнути. Наш народ
заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про
минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у
1932-1933 роках.
Сьогодні у бібліотеці №24 читачі нашого мікрорайону приєдналися до вшанування пам’яті жертв тих жахливих подій.
Немає коментарів:
Дописати коментар