( 100 років від дня народження)
«І я щасливий,
що пишу
Хорошим людям на потіху.
Ловлю в очах іскрини сміху
І довго в серці їх ношу»
Павло Глазовий – безперечно наступник Остапа Вишні в
українській літературі, який продовжив з гумором висвітлювати важливі теми українського
народу, хоча вже і в віршованій формі. І його вклад значний, адже за своє життя
Глазовий опублікував 13 збірок гумору та сатири для дорослих, 8 дитячих збірок
віршів та багато інших творів. При цьому біографія поета-гумориста спокійна і
розважлива. А його син Олекса, продовживши шлях батька, понині друкує татові
доробки. За що ми маємо бути дуже вдячні, адже твори поета актуальні по
сьогодні.
Павло Прокопович Глазовий – народився 30 серпня 1922 року в селі
Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї
хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині.
Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії.
Учасник Другой Світовий війни.
Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його
запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею
талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950
року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені
О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу
«Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».
Помер 29 жовтня
2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Цікаві факти з
життя поета
·
Пережив
голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка.
·
Пройшов
Другу Світову і повернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав
сусідським дітлахам.
·
Глазовий
пережив нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера Глазового і
тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли.
Його усмішки дуже любив народ.
·
Великий
гуморист жив на вулиці великого романіста Льва Толстого в Києві досить скромно.
Найбільше багатство – книги. Був не лише гарним співрозмовником, а ще й
кулінаром.
·
В
дитинстві мріяв стати учителем української мови.
·
Глазовий
писав тексти для виступів дуже популярних тоді персонажів – Тарапуньки і
Штепселя.
Пам’ятний знак
поету-сатирику Павлу Глазовому відкритий 26 жовтня 2007 року і встановлено в
смт. Казанка. На ньому викарбовано
напис: «П.П.Глазовий (1922 – 2004). Корифею української сатири і гумору,
земляку Павлу Прокоповичу Глазовому від вдячних нащадків» та слова великого
поета:
Я так люблю веселий сміх,
Веселий сміх, що гріє всіх!
Переливаю в слово радість,
Яку в душі своїй зберіг.
І я щасливий, що пишу
Хорошим людям на потіху.
Ловлю в очах іскрини сміху
І довго в серці їх ношу.
Глазовий Павло
Кухлик
Дід
приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
