Олекса Різінченко – письменник, мовознавець, просвітянин, громадський діяч, неперевершений майстер слова
…Рік народження Олекси Різниченка на тлі нашої історії – трагічний та кривавий. Він народився 24 лютого 1937 року у місті Єнакієво, що на Донбасі.
Про себе співає говорити: «Коли питають, де народився, я відповідаю, що родом із тридцять сьомого». 1948 року батьківщина, тікаючи від голоду, перебралася у село під Первомайськом Миколаївської області .
Восени 1958 року Олекса разом із товаришем Володимиром Барсуківським склали та надрукували антипартійні листівки із закликами: «Досить розколювати світ на два так звані табори! Геть фашистську диктатуру партії! Хай живе справжня свобода народу! І підпис – «Союз боротьби за визволення народу».
Трибунал Одеського військового
округу у лютому 1960 року засудив молодих людей до 18 місяців суворого режиму.
Вони відбували строк у мордовських таборах, де юнаки й усвідомили себе
українцями. «Другую жизнь собрать я должен. И я клянусь, что соберу» – це був
останній вірш російською мовою.
Олекса Різників
звільнився 1 квітня 1961 року. Рішення було прийнято відразу – треба вчити
українську мову, тому й було обрано для навчання факультет української
філології Одеського університету ім. І.І. Мечникова.
Олекса Різниченко був вдруге
репресований за інакодумання у 1971-1977 р.р., загалом відбувши в таборах 7
років за антипартійну агітацію, поширення самвидаву та просто за те, що
українець – «Ти винен тим уже, що українець, І ця вина з народження твоя!».
По обох справах у 1991
році був реабілітований.
Взагалі творчість
Олекси Різниченка надзвичайно цікава і захоплююча, пронизана душевністю,
правдивістю та патріотизмом.
