Масляна, Масляна, не чекай, до нас у гості завітай

                                                  А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна.
                                                    Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла.
                                                    Великдень в добрий час поспішає вже до нас.

                                                    А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!

Сьогодні учні 110 школи зібралися у бібліотеки-філії №24, щоб дізнатися як відмітити старовинне свято проводів зими – Масляну.

Масляна або Масниця - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту. Адже цілих 7 днів можна вживати скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – вареники з сиром, политі сметаною… 

Набиралися сил перед довгим постом. Щодня жінки, молодь і діти гуляли, пригощались варениками з сиром, пекли млинці, круглі, як сонечко.

 У давні часи люди вірили, що сонце – жива істота. Воно може бути добрим і ласкавим, або злим і непривітним. Звідси і виник звичай пекти млинці на Масляну. Круглі, гарячі, вони нагадують сонечко. Разом із круглими, рум’яними млинцями вони з’їдають ( отримують) частинку його тепла і сили. Пізніше свято перетворилося на розвагу, гуляння, присвячені проводам зими.

 І в наші дні ще кажуть у народі замість «широко живеш» - «масло їж».

Вибачай, Зима, хай живе Весна.

Веселі вікторині, конкурси, прислів’я, пісні та вірши звучали і на нашій зустрічі.

 Ну що ж, всі пригоди на сьогодні закінчилися, але попереду цілий Масляний тиждень з веселими конкурсами, естафетами, смачними частуваннями, традиційними млинцями.

Корифеї українського театру

                                                                Найкращим наш театр здається,

                                                     Поки живуть в серцях людей

                                                               І Кропивницький, й Заньковецька.

                                                  І кожен славний корифей!

           Театр – особливий і прекрасний світ. Дивлячись на сцену, забуваєш про все: про декорації, освітлення, акторів – тут поринаєш у зовсім інший світ, той, що існує лише на сцені, стаєш свідком чудового процесу, коли літературний твір оживає у сценічних образах. Театр вчить бачити прекрасне в житті та людях.

           На зустрічі, яка відбулася у філії №24 з учнями ОЗОШ№ 110 наші читачі ознайомилися з історією створення українського професійного  театру, та його засновниками.

Ми маємо феноменальний випадок в історії світової культури, коли, жертвуючи за для розпочатої справи маєтками, нехтуючи кар’єрою, здоров’ям, а деколи й свободою, театральні діячі творили добро – заводили храм мистецтва. Ті, кого називають корифеями українського театру, маючи дворянське походження і не аби які інтелектуальні здібності, могли б у славі і розкоші працювати артистами Імператорського театру. Та ці талановиті люди обрали шлях служіння рідному народові.

Всупереч обставинам, ніхто з них не зрадив своїх ідеалів, незважаючи на злидні, переслідування й життєві випробування.

Для зустрічі діти підготували розповідь про М, Заньковецьку, якої у цьому році виконується 165 років і яку називають легендою української сцени.

Бібліотекар Чухрієнко І.С. доповнила цю зустріч розповіддю про видатного актора Одеського академічного театру музичної комедії – М. Водяного, ім’я якого носить цей театр.

На зустрічі учні читали вірші та співали українські пісні.

Сподіваємося, що мабуть хтось з них буде відроджувати славу своїх славетних попередників.

Любов дарує крила

     14 лютого зустріч з учнями 7 класу ми присвятили чудесному святу – Дню Святого Валентина. Традиція святкування Дня закоханих прийшла в нашу країну не так давно, але одразу прижилась і здобула належне місце серед улюблених свят. На цієї зустрічі ми запропонували нашим гостям багато конкурсів, вікторин, віршів та пісень. Після заходу діти ще довго не бажали розходитися.