Він заповів нам сміх

 

( 100 років від дня народження)

«І я щасливий, що пишу

Хорошим людям на потіху.

Ловлю в очах іскрини сміху

І довго в серці їх ношу»

Павло Глазовий – безперечно наступник Остапа Вишні в українській літературі, який продовжив з гумором висвітлювати важливі теми українського народу, хоча вже і в віршованій формі. І його вклад значний, адже за своє життя Глазовий опублікував 13 збірок гумору та сатири для дорослих, 8 дитячих збірок віршів та багато інших творів. При цьому біографія поета-гумориста спокійна і розважлива. А його син Олекса, продовживши шлях батька, понині друкує татові доробки. За що ми маємо бути дуже вдячні, адже твори поета актуальні по сьогодні.

Павло Прокопович Глазовий – народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник Другой Світовий війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».

Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Цікаві факти з життя поета

·        Пережив голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка.

·        Пройшов Другу Світову і повернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав сусідським дітлахам.

·        Глазовий пережив нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера Глазового і тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любив народ.

·        Великий гуморист жив на вулиці великого романіста Льва Толстого в Києві досить скромно. Найбільше багатство – книги. Був не лише гарним співрозмовником, а ще й кулінаром.

·        В дитинстві мріяв стати учителем української мови.

·        Глазовий писав тексти для виступів дуже популярних тоді персонажів – Тарапуньки і Штепселя.

 

Пам’ятний знак поету-сатирику Павлу Глазовому відкритий 26 жовтня 2007 року і встановлено в смт. Казанка. На ньому викарбовано напис: «П.П.Глазовий (1922 – 2004). Корифею української сатири і гумору, земляку Павлу Прокоповичу Глазовому від вдячних нащадків» та слова великого поета:

 

Я так люблю веселий сміх,

Веселий сміх, що гріє всіх!

Переливаю в слово радість,

Яку в душі своїй зберіг.

І я щасливий, що пишу

Хорошим людям на потіху.

Ловлю в очах іскрини сміху

І довго в серці їх ношу.

 

                                    Глазовий Павло

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші — не мина жодної крамниці.

Попросив він:

— Покажіть кухлик той, що з краю. —

Продавщиця:

— Что? Чево? Я нє понімаю.

— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —

Продавщиця теж була гостра та бідова.

— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.