Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім – світла і
легка.
Ти для мене завжди бажана й
святкова.
І мене без тебе на землі нема.
Л. Лужецька.
Кожна епоха дарує людству нові
винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям
можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди
збагнули світ і своє місце в ньому.
Рідна мова – та, що першою засвоюється дитиною і залишається
зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка
пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними
надбаннями. “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”,- казав С. Шелунін.
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України:
“Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати
щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
Нестор-Літописець стояв біля витоків української писемності,
збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників,
розповідав про події, що відбувалися на його очах.
Преподобного Нестора-Літописця вважають батьком української
історії та словесності.
До наших читачів, учнів школи №95 завітали бібліотекари
філії №24, щоб разом відсвяткувати цей день. Діти читали вірші, співали пісні
та приймали участь у різних змаганнях.
Немає коментарів:
Дописати коментар