Тобі дано і вірити, й кохати.
А що мені? Які такі куші?!
Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
А ще нелегше — жить на дві душі.
А що мені? Які такі куші?!
Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
А ще нелегше — жить на дві душі.
Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша
обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя
українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе,
мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття народу. Якщо в
національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить воно не
безнадійне і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому
складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу.
Зустріч, присвячена Марусі Чурай, відбулася з учнями
ОЗОШ №45.
З образом марусі Чурай діти ознайомилися і за
романом Л. Костенко. І зрозуміли, що між легендою про Марусю Чурай і сюжетною
лінією роману Л. Костенко є певна розбіжність. Письменниця подає свою
інтерпретацію легенди про Чураївну. Та цим не принижується значення роману, бо
і в легенді, і в романі Маруся — не просто дівчина: «Це голос наш. Це — пісня.
Це — душа».
Немає коментарів:
Дописати коментар