Я закоханий палко без міри
У небачену вроду твою
Все, що
в серці натхненне і щире
Я тобі віддаю…
В. Симоненко
Мабуть найбільшу насолоду і радість,
найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою.
Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води,
зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе це
дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.
У творчості багатьох українських поетів
значне місце посідає тема оспівування природи рідного краю. В поезії П. Тичини,
В. Сосюри, М. Рильського, Л. Костенко природа
– як музика . Тонка, ніжна,
неповторна! Вічно мінлива і прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з
настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато
письменників свої поезії розпочинають барвистими описами картин рідної природи.
В осінній день, до бібліотеки № 24 завітали гості із школи
№ 110 7А класу. Їм було запропоновано підібрати вірші сучасних українських
поетів. Вони добре впоралися з завданням. Після
розповіді бібліотекаря про українських поетів, учні з захопленням
зачитували уривки з віршів котрі вони підготували.
Немає коментарів:
Дописати коментар