Помним. Скорбим.

Скоропостижно ушла из жизни наша коллега Каминская Наталия Александровна.

 Вечная ей память.

Шана за подвиг , вдячність за мир

Нехай літа зупинять біг у вічність.

Нехай не кличуть в небо журавлі.

Щоб ветеранам низько поклонитись,

Ми знов довічного вогню прийшли.

 

Напередодні дня Перемоги у Другій Світовій війні до бібліотеки №24 завітали учні ОЗОШ № 110 та інші відвідувачі, щоб згадати своїх дідусів та їхніх товаришів – ветеранів, що здобували для нас, нащадків, можливість жити у вільному світі.

Нехай ті страшні дні вже так далеко від нас, але вони були, це наша історія, це фундамент нашого сучасного життя. Нам важко уявити, через що довелось пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Так давайте будемо пам’ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи – нашою дійсністю. Вони нізащо б не хотіли, щоб ми повторили їхній шлях. На зустрічі прозвучали вірші та пісні присвячені цьому святу.

 

Порожня зона, край мовчання.

Хай стане мир міцнішим у стократ

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Чорнобиль…  Мертва зона… Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Зростають деревами, кущами, травою опромінені села і міста. Вони порожні. Мертві. Поступово руйнуються хати, багатоповерхові будинки. Разом з ними руйнуються і зникають неповторні цінності поліської давнини.

Кохану землю вбили без ножа.

Витає смерть невидима над ними.

Волає криком зболена душа.

Димить реактор горя небесами.

Своєрідними літописцями чорнобильської трагедії стали українські письменники: Володимир Яворівський, Борис Олійник, Ліна Костенко, Іван Драч та інші.

Сьогодні до учнів 130 школи  завітали бібліотекарі філії №24, щоб вшанувати пам’ять тих сумних днів.

Не забувай кривавій захід сонця, коли в руїнах рідний край.

Погибшим – быть бессменно на посту,

Им жить в названьях улиц и в былинах.

Их подвигов святую красоту

Отобразят художники в картинах.

Живым – героев чтить, не забывать,

Их имена хранить в бессмертных списках,

Об их отваге всем напоминать

И класть цветы к подножьям обелисков.

З 5 серпня по 16 жовтня 1941 року була 73-денна оборона Одеси, яка стала одним з найяскравіших прикладів  стійкості і героїзму, єдності армії і народу. Одесі судилося пережити два з половиною роки фашистської окупації. Але кривавий терор не злякав одеситів. З перших днів окупації в місті стали діяти підпільники, розвідувально-диверсійні групи, партизани.

Навесні 1944 року наше місто скинуло тяжкий тягар окупації .

 10 квітня війська 3-го Українського фронту під командуванням уродженця Одеси Р. Я. Малиновського звільнили місто.

Цей день став одним з найулюбленіших одеситами.

Сьогодні в бібліотеці №24 разом з нашими читачами - учнями ЗОШ №110 згадували про події та героїв тих днів. На зустрічі звучали вірші, пісні.

До ювілею Великого Кобзаря

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

9 березня виповнюється 205 років від дня народження великого українського пророка, поета, художника Т. Г. Шевченка. Безперечно, це одна з найвидатніших постатей нашого народу. Загадку феномену особистості Шевченка досі не розгадано. Феномен поета відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять.

На зустріч, присвячену цієї даті завітали наші читачі – учні ОЗОШ № 110, де вони ознайомились з життям та творчістю Т.Г. Шевченка.

Діти  читали вірші, прослухали пісні на вірші поета, дивились уривки з документальних фільмів «Шевченко – художник» і «Обличчя української історії: Т .Г. Шевченко». Наприкінці  заходу діти відповідали на запитання вікторини за його  творчістю.

Книгоманія - 2019

3 березня у філії № 39 відбувся 1 етап  Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія-2019»

Конкурс проводиться з метою:

- підвищення рівня читацької та культурної компетентності дітей через заохочення їх до систематичного читання; розвитку комунікативних навичок, критичного мислення, кращої соціалізації і самореалізації завдяки читанню;

- підвищення суспільного значення і ролі шкільних, сільських і дитячих бібліотек в процесі соціальної адаптації і набуття культурної компетентності дітей;

- сприяння створенню належних умов для рівного доступу до книжок і літератури на різних, у тому числі електронних, носіях, незалежно від рівня розвитку дітей, їхніх фізичних та інтелектуальних можливостей, забезпеченості і місця проживання.

- популяризації читання серед дитячого населення України.

У конкурсі прийняли участь читачі бібліотек Малиновського району міста Одеса. На конкурсі діти представляли книжки сучасних українських і світових авторів. Після виступу, поки журі підводило підсумки,  бібліотекарі філії № 39 для учасників конкурсу провели цікаву екскурсію.

Переможцем конкурсу стала Ткаченко Валерія – читач філії № 19.

Масляна, Масляна, не чекай, до нас у гості завітай

                                                  А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна.
                                                    Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла.
                                                    Великдень в добрий час поспішає вже до нас.

                                                    А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!

Сьогодні учні 110 школи зібралися у бібліотеки-філії №24, щоб дізнатися як відмітити старовинне свято проводів зими – Масляну.

Масляна або Масниця - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту. Адже цілих 7 днів можна вживати скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – вареники з сиром, политі сметаною… 

Набиралися сил перед довгим постом. Щодня жінки, молодь і діти гуляли, пригощались варениками з сиром, пекли млинці, круглі, як сонечко.

 У давні часи люди вірили, що сонце – жива істота. Воно може бути добрим і ласкавим, або злим і непривітним. Звідси і виник звичай пекти млинці на Масляну. Круглі, гарячі, вони нагадують сонечко. Разом із круглими, рум’яними млинцями вони з’їдають ( отримують) частинку його тепла і сили. Пізніше свято перетворилося на розвагу, гуляння, присвячені проводам зими.

 І в наші дні ще кажуть у народі замість «широко живеш» - «масло їж».

Вибачай, Зима, хай живе Весна.

Веселі вікторині, конкурси, прислів’я, пісні та вірши звучали і на нашій зустрічі.

 Ну що ж, всі пригоди на сьогодні закінчилися, але попереду цілий Масляний тиждень з веселими конкурсами, естафетами, смачними частуваннями, традиційними млинцями.