Цілющі скарби рідної землі.

Зелена аптека, - це трави і квіти,

Що в кошик збирають дорослі і діти.

Зелена аптека що бачим навкруг, -

Це наш помічник і хороший наш друг !

 

Мабуть не знайдеться в світі такої людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього лісу, інші обожнюють високі гори та бурхливі ріки, а ще інші в захваті від простору степу.  Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка.

Природа-матінка не тільки дарує нам свою красу, вона ще и цілителька.

 7 серпня, під час зустрічі з читачами бібліотеки №24 ми обговорювали лікувальні властивості рослин, познайомилися з народними легендами про походження назв рослин. Ознайомились з правилами збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин.

Рослини – безцінний дар природи. Їх значення важко переоцінити. З давніх –давен історія людства пов’язана з ними. Рослини годують, одягають, зігрівають, лікують. Рослини – це посуд і меблі, це будинки та обереги. У піснях, казках, прислів’ях, легендах оспівані, опоетизовані, наділені магічною силою ці вічні супутники життя людського.

Люди    використовують лікарські рослини і часто пов’язують їх лікувальні властивості з чудодійною силою про що розповідається в легендах.

«Було це дуже давно, на Україну нападали монголо-татари. В одному селі було весілля. Дівчата - красуні веселились. І раптом на село напали вороги. Вони хотіли  викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так і загинули дівчата-красуні і вороги на болоті. Де загинула красуня - там кущ калини, а де ворог — купа гнилі».

 В народній медицині нема кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.

Калина коло хати —здавна найперша і найзвичайніша ознака оселі українця, символ щастя, родинного благополуччя і достатку.

 Красиву дівчину порівнюють з калиною :

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина - дитина.

Так про калину писав Тарас Григорович Шевченко.

Люди за здоров’я платять великі гроші. А тут природа подбала: бери лікуйся, будь здоровий. Але віддай плату - любов. Люби природу, шануй її дари, оберігай, ощадливо користуйся нею. Бережи кожну стеблинку. То як же не вклонитися тому дарові, який здоров'я повертає.

 

 

Хліб у звичаях українців

Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.

Прислів’я українського народу.

Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія.

В обрядах та звичаях хліб символізує життя.
`           Шана до хліба закріпилась у народних звичаях українців. На покуті, під образами, що здавна в хаті вважалася священним місцем, завжди лежала на столі покрита рушником паляниця.

Кожен шматочок хліба з'їдали повністю, не залишаючи куснів, щоб силу не залишити. Хліб не можна викидати у сміття, навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з'їсти, або ж віддати худобі чи птиці. Знайдений на дорозі окраєць хліба потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок. Коли випадково кусень хліба упаде на підлогу, селяни його піднімають і цілують — перепрошують, у хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися.

Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя.

Тому в Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. З ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас з початку і до кінця життя. Також він був послом миру та дружби між народами, залишається їм і нині.

З хлібом на вишитому рушнику наші предки йшли навіть оглядати поле, сіяти й збирати жнива. Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали його на хліб, з яким господарі вітали женців. Дуже шанували перший сніп як символ врожаю. Саме з нього робили весільний коровай.

            24 липня на зустрічі з читачами бібліотеки-філії 24 дітям була запропонована гра, де їм треба було закінчити прислів’я та приказки українців про хліб.

Хліб – усьому голова,

Хліб та вода – козацька їда,

Без хліба суха бесіда –

таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

У казковій країні

Казка - це світ чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

 

            Казка – це мудра вчителька, яка за допомогою різних прийомів, хитрощів, чарівних предметів спонукає нас повірити в те, що добрих людей на світі більше, ніж злих, і якщо дуже хочеш, то можна здійснити чимало справ, які зроблять світ прекраснішим. Мабуть, на світі немає такої людини, яка не хотіла б жити в казці, щоб за допомогою перетворень, чудес, добрих помічників розв’язувати свої проблеми. Дітям пощастило більше, ніж дорослим.

Вони можуть не тільки читати казки, а й за допомогою уяви швидко переноситися у казковий світ.

10 липня на зустрічі з читачами на дитячому майданчику співробітники бібліотеки-філії №24 запропонували різні ігри, де діти відгадували  назви казок, героїв та розповідали короткій зміст улюблених творів. Після заходу бажаючи відвідали бібліотеку, де складали пазли з улюблених казок.

Хто не зміг відповісти на запропоновані питання, має можливість перечитати ці казки влітку.

 

Трагичная дата в истории человечества.

И та, что сегодня прощается с милым, -

Пусть боль свою в силу она переплавит.

Мы детям клянемся, клянемся могилам,

Что нас покориться никто не заставит!

А.Ахматова «Клятва»

Ежегодно 22 июня украинский народ отмечает светлую память миллионов земляков, жизнь которых оборвала Вторая мировая война. Истории жизни этих людей – уроки истинного мужества и патриотизма для современников.

О событиях тех далеких и страшных дней на встрече с ребятами школьного лагеря ООСШ №45 беседовали библиотекари филиала №24.

 Территория Одессы и области была оккупирована  нацистами. Накануне встречи ребята получили задание поговорить со своими родителями и узнать, какие истории хранятся в их семье, связанные с событиями тех дней.

К заданию ребята отнеслись очень трепетно, и прозвучало много историй, которые никого не могли оставить равнодушными.

« Крізь вікі дійшли до нас: Веди, Буки, Аз!»

                                                                  Бринить – співає наша мова,

                                                                  чарує, тішить і п’янить.

                                                                                                    О. Олесь

 

          Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська мова, створена на базі давньоболгарських діалектів

Кирилом і Мефодієм – одних з перших слов’янських культурних діячів. Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова довгий час виконувала функції писемної мови. Український алфавіт утворився від старослов’янського, який був розроблений у 863  році двома вченими монахами, братами Кирилом і Мефодієм для перекладу з давньогрецької мови священних книг. На честь молодшого брата його назвали кирилицею. Але перший слов'янський алфавіт називався глаголиця від слова «глагол». У кирилиці спочатку було сорок три літери. Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов' янського письма». Він вийшов у світ у 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія.   

                В історичний екскурс поглибилися за даною темою учні 7-Б класу школи № 130. Їх дуже зацікавили питання, котрі були поставлені бібліотекарами за даною  темою. Слухачі з захопленням прийняли участь в обговорювані теми.  
 

 

Послушай всех, подумаем вмести – выберешь сам

                                                                             “Если вы удачно выберете труд
                                                                            и вложите в него душу,
                                                                            то счастье само вас отыщет”.
                                                                                                             К.Д. Ушинский

Выбор профессии относится к одному из самых важных жизненных решений. Мы определяем для себя не только основное занятие, но и круг общения, стиль жизни, а иногда и судьбу. Как и любой путь, профессиональный, начинается с выбора направления. А ведь предстоит еще освоить избранную специальность, найти применение своим знаниям и способностям.

Впервые столкнувшись с проблемой поиска работы, необходимостью общаться с работодателем, входить в новый коллектив, легко растеряться. И хорошо, когда есть «карта», позволяющая сориентироваться «на местности». «Кем вы работаете?» - это чуть ли не первый вопрос, возникающий у людей при знакомстве. Работа и все, что с ней связано, занимают половину нашей жизни.

Найти себя в этом мире означает возможность достойно жить, чувствовать себя нужным людям, получать радость от работы, максимально проявлять свои способности, а значит, на долгие годы оставаться «в форме», сохраняя физическое и психическое здоровье.

17 мая на помощь ребятам, учащимся ООСШ №110, 9-А класса, разобраться в важном вопросе выбора профессии, пришли библиотекари филиала №24. На встрече «Послушай всех, подумаем вмести – выберешь сам», ребята имели возможность познакомиться с материалами, представленными библиотекам Городским центром занятости, из которых они узнали о современных профессиях, о навыках и умениях, необходимых в той или иной профессии, а в библиотеке желающим всегда помогут определиться с выбором учебного заведения.

На встрече ребята с увлечением рассказывали о своих мечтах и планах.

Вашему подвигу низкий поклон.

В цей день цвітуть салюти і чути дзвін пісень,
Не дай нам Бог забути який сьогодні день,
Не дай нам Бог забути, не дай нам Бог забути,
Не дай нам Бог забути про цей травневий день.
Страшні чотири роки ми йшли до цього дня,
Всі муки і тривоги ми випили до дна,
Крізь муки і тривоги ми йшли чотири роки,
Ми йшли до перемоги, а з нами йшла весна.

Перемога свята, перемога!
Свято миру, свободи, весни!
Чом тоді мої очі вологі?
Бо не всі повернулись з війни.
Сплять мільйони загиблих в окопах,
Це моєї країни сини.
Де була б ти сьогодні Європа?
Де була б ти якби не вони?

7 мая совместно с учащимися  ООШ №95 3 и 4 классов библиотека-филиал №24 провела праздник посвященный Дню Победы.

Этот день никогда не забудут люди. За то, что мы сегодня живем. Учимся. Работаем, живем, радуемся – мы обязаны нашим дедушкам и бабушкам, которые в жестоких боях и сражениях отстояли этот радостный и светлый день. И мы всегда будем помнить об их великом подвиге. Нацистские захватчики напали на нашу страну неожиданно, без объявления войны. Наши бойцы с честью встали на защиту своей Родины. Каждый день эшелоны с воинами уходили на фронт, а близкие провожали их со слезами на глазах, но с верой в Победу.

Долгих четыре года продолжалась та война, но мир был освобожден от фашизма.

На встрече присутствовали ветераны и дети войны: Баранов Г.П., Данилюк А. И., Подвышецкая К.Т.. Ребята подготовили для них замечательный концерт из песен военных лет. Заведующая филиалом прочитала стихи о войне и Победе. На выставке были представлены книги, которые помогут ребятам больше узнать о событиях тех дней. Минутой молчания все участники праздника почтили память погибших героев.

Дню Победы – Слава!

Ветеранам – Слава!

Счастью, миру на Земле – Слава!