бегущая

Нам без книг никак нельзя! Кто много читает, тот много знает! Чтение - вот лучшее учение!
Нам без книг никак нельзя! Чтение – вот лучшее учение! Кто много читает, тот много знает!

полочка

вторник, 16 октября 2018 г.

Воїни степу – життя та звичаї козацькі


"Степ широкий – то мій сват,

Сивий коник – то мій брат"

 

Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, боронила свою землю і український народ від завойовників. Запорізька Січ уславилася іменами Дмитра Вишневецького, Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Івана Сірка, Петра Дорошенко, Петра Калнишевського… Всі вони були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими людьми.

16 жовтня в бібліотеці-філії №24 відбулася зустріч з учнями7-Б класу школи №110 «Воїни степу – життя та звичаї козацькі». Ця тема дуже зацікавила наших гостей, де вони дізналися про де які факти  життя козаків:

Козаки поширювали про свою силу й непереборність неймовірні чутки. Казали, що серед них були «характерники», котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля не брали.

У вільний від походів час запорозькі козаки любили, лежачи на животах, потеревенити, послухати розповіді інших, використовуючи при цьому носогрійки. Люлька для козака — перша справа.

Життя запорозького козака було перейняте своєрідним аскетизмом, жінок на Січ не допускали.

Вільний від походів час козаки заповнювали відпочинком, піснями, танцями, грою в карти.

Головне заняття козаків — військова справа. Вони не могли займатися ні землеробством, ні ремеслом регулярно, бо на це не вистачало часу.

Козаки після повернення з військових походів віддавали частину здобутого майна на церкву.

Певні святі і свята користувались у козаків особливою повагою. Це — Покрова Богородиці, яка відзначалася 14 жовтня, 19 грудня — Миколай, 21 листопада—Михайла.

Під кінець зустрічі учні згадали козацькі прислів’я:

Береженого Бог береже, а козака шабля

Куди козака доля не закине, усе буде козак

Хліб та вода – козацька їда

Козак не боїться ні тучі, ні грому та інші.

А ще підготували малюнки.

Україна – земля наших предків, прадавній край лицарства, відваги, козацької слави. І сьогодні ми переконалися, що ми є нащадками нашого славного роду і що козацькому роду не буде переводу.




 

вторник, 9 октября 2018 г.

Українські поети о рідній природі й вітчизні


                                      Я закоханий палко без міри
                       У небачену вроду твою
                                       Все, що в серці натхненне і щире
          Я тобі віддаю…
В. Симоненко

      Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.
       У творчості багатьох українських поетів значне місце посідає тема оспівування природи рідного краю. В поезії П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, Л. Костенко природа   – як музика . Тонка, ніжна, неповторна! Вічно мінлива і прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменників свої поезії розпочинають барвистими описами картин рідної природи.
        В осінній день, до бібліотеки № 24 завітали гості із школи № 110 7А класу. Їм було запропоновано підібрати вірші сучасних українських поетів. Вони добре впоралися з завданням. Після  розповіді бібліотекаря про українських поетів, учні з захопленням зачитували уривки з віршів котрі вони підготували.
    







вторник, 2 октября 2018 г.

Видатні педагоги України


                                                          Лише той Учитель, хто живе так, як навчає
Г. Сковорода

       Мудрий, далекоглядний наставник на життєвій ниві – трудівник і безкорисний слуга народу, лагідний, терплячий навчитель, високосвідомий  громадянин своєї Вітчизни – таким у нашій уяві постає вчитель.
        Через віка,  роки вчитель завжди залишається вчителем.
         Напередодні свята «Дня вчителя» у читальну залу  бібліотеки № 24 завітали учні 7Б класу школи № 110. Разом з бібліотекарем вони полинули у лабіринт долі видатних педагогів-ювілярі цього року Ушинського К.Д, Макаренко А.С., Сухомлинського В.О.
    Роздумуючи над компонентами педагогічного таланту, І.Франко  писав у своїх віршах про працю вчителя. З ним перегукується В.О. Сухомлинський «Що було найголовніше в моєму житті? – запитує він і одказує: - Без вагань відповідаю, любов до дітей».

         Слухачів тема зацікавила, вони згадали свою першу вчительку. Деякі з них висловили думку у майбутньому присвятити своє життя вихованню та навчанню дітей.








среда, 19 сентября 2018 г.

Маленькие герои – большие судьбы


                                          За страну родную дети
                                     Отдавали жизнь свою,
                                      Никогда мы не забудем
                                            Павших в доблестном бою.

           У детей войны разные судьбы, но всех их объединяет общая трагедия, невосполнимая потеря прекрасного мира детства. Не в срок повзрослевшие, не по годам мудрые и невероятно стойкие маленькие герои противостояли войне. Их подвиги во время Второй мировой войны,  навсегда останутся в нашей памяти.
На кануне дня Партизанской славы на встречу  «Маленькие герои – большие судьбы» в читальном зале библиотеки № 24 собрались учащихся  6-Б класса школы № 110.
      Так как о всех героях войны рассказать невозможно, участникам встречи было предложено историческое лото, где они сами выбирали героев о которых хотели узнать.
       Пока одни гости библиотеки рассматривали книги о детях - героях,  другие заглянули на интернет-странички, где подробнее познакомились с биографией героев и описанием их подвига. Тема затронула детей. Многие ушли из библиотеки с книгой, где рассказывается  о подвиге их сверстников.







четверг, 13 сентября 2018 г.

Улица моего детства

        У каждого из нас есть место, которое вызывает только теплые и яркие  воспоминания – это та улица, на которой  находится родной дом, двор, сад. Она возвращает нас в самый счастливый и беззаботный отрезок жизни – детство. Когда-то эта маленькая географическая точка на карте была для нас целым миром, полным таинственности и увлекательных приключений.
       В библиотеке-филиале № 24 прошла встреча «Улица моего детства».  Учащимся 6-А класса школы № 110 было предложено подготовить информацию об улице, на которой они проживают. Ребят и классного руководителя С.В.Руденко  заинтересовала предложенная тема.
        За круглым столом, в непринужденной обстановке проходила беседа. Темой мероприятия стали жители , жившие раньше,  и живущие сейчас, в честь которых названы улицы города.  Мероприятие началось с рассказа об истории города и истории главных улиц, показа фотографий. Присутствующие с нескрываемым волнением рассматривали их, узнавая знакомые места. Потом каждый ученик рассказал о своей улице.
       Мероприятие тронуло всех до глубины души. Ребята еще долго не расходились. Они обсуждали увиденный и подготовленный ими материал. Делились друг с другом впечатлениями.







понедельник, 3 сентября 2018 г.

Я люблю Украину

           День Знаний библиотекари филиала №24 отмечали вместе с учащимися ОСШ №95, а библиотеку посетили наши читатели из школы № 110. 








вторник, 7 августа 2018 г.

Цілющі скарби рідної землі.


Зелена аптека, - це трави і квіти,

Що в кошик збирають дорослі і діти.

Зелена аптека що бачим навкруг, -

Це наш помічник і хороший наш друг !

 

Мабуть не знайдеться в світі такої людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього лісу, інші обожнюють високі гори та бурхливі ріки, а ще інші в захваті від простору степу.  Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка.

Природа-матінка не тільки дарує нам свою красу, вона ще и цілителька.

 7 серпня, під час зустрічі з читачами бібліотеки №24 ми обговорювали лікувальні властивості рослин, познайомилися з народними легендами про походження назв рослин. Ознайомились з правилами збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин.

Рослини – безцінний дар природи. Їх значення важко переоцінити. З давніх –давен історія людства пов’язана з ними. Рослини годують, одягають, зігрівають, лікують. Рослини – це посуд і меблі, це будинки та обереги. У піснях, казках, прислів’ях, легендах оспівані, опоетизовані, наділені магічною силою ці вічні супутники життя людського.

Люди    використовують лікарські рослини і часто пов’язують їх лікувальні властивості з чудодійною силою про що розповідається в легендах.

«Було це дуже давно, на Україну нападали монголо-татари. В одному селі було весілля. Дівчата - красуні веселились. І раптом на село напали вороги. Вони хотіли  викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так і загинули дівчата-красуні і вороги на болоті. Де загинула красуня - там кущ калини, а де ворог — купа гнилі».

 В народній медицині нема кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.

Калина коло хати —здавна найперша і найзвичайніша ознака оселі українця, символ щастя, родинного благополуччя і достатку.

 Красиву дівчину порівнюють з калиною :

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина - дитина.

Так про калину писав Тарас Григорович Шевченко.

Люди за здоров’я платять великі гроші. А тут природа подбала: бери лікуйся, будь здоровий. Але віддай плату - любов. Люби природу, шануй її дари, оберігай, ощадливо користуйся нею. Бережи кожну стеблинку. То як же не вклонитися тому дарові, який здоров'я повертає.