Нам без книг ніяк не можна! Читання - ось найкраще вчення! Хто багато читає, той багато знає!

вівторок, 16 жовтня 2018 р.

Воїни степу – життя та звичаї козацькі


"Степ широкий – то мій сват,

Сивий коник – то мій брат"

 

Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, боронила свою землю і український народ від завойовників. Запорізька Січ уславилася іменами Дмитра Вишневецького, Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Івана Сірка, Петра Дорошенко, Петра Калнишевського… Всі вони були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими людьми.

16 жовтня в бібліотеці-філії №24 відбулася зустріч з учнями7-Б класу школи №110 «Воїни степу – життя та звичаї козацькі». Ця тема дуже зацікавила наших гостей, де вони дізналися про де які факти  життя козаків:

Козаки поширювали про свою силу й непереборність неймовірні чутки. Казали, що серед них були «характерники», котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля не брали.

У вільний від походів час запорозькі козаки любили, лежачи на животах, потеревенити, послухати розповіді інших, використовуючи при цьому носогрійки. Люлька для козака — перша справа.

Життя запорозького козака було перейняте своєрідним аскетизмом, жінок на Січ не допускали.

Вільний від походів час козаки заповнювали відпочинком, піснями, танцями, грою в карти.

Головне заняття козаків — військова справа. Вони не могли займатися ні землеробством, ні ремеслом регулярно, бо на це не вистачало часу.

Козаки після повернення з військових походів віддавали частину здобутого майна на церкву.

Певні святі і свята користувались у козаків особливою повагою. Це — Покрова Богородиці, яка відзначалася 14 жовтня, 19 грудня — Миколай, 21 листопада—Михайла.

Під кінець зустрічі учні згадали козацькі прислів’я:

Береженого Бог береже, а козака шабля

Куди козака доля не закине, усе буде козак

Хліб та вода – козацька їда

Козак не боїться ні тучі, ні грому та інші.

А ще підготували малюнки.

Україна – земля наших предків, прадавній край лицарства, відваги, козацької слави. І сьогодні ми переконалися, що ми є нащадками нашого славного роду і що козацькому роду не буде переводу.




 

вівторок, 9 жовтня 2018 р.

Українські поети о рідній природі й вітчизні


                                      Я закоханий палко без міри
                       У небачену вроду твою
                                       Все, що в серці натхненне і щире
          Я тобі віддаю…
В. Симоненко

      Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.
       У творчості багатьох українських поетів значне місце посідає тема оспівування природи рідного краю. В поезії П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, Л. Костенко природа   – як музика . Тонка, ніжна, неповторна! Вічно мінлива і прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменників свої поезії розпочинають барвистими описами картин рідної природи.
        В осінній день, до бібліотеки № 24 завітали гості із школи № 110 7А класу. Їм було запропоновано підібрати вірші сучасних українських поетів. Вони добре впоралися з завданням. Після  розповіді бібліотекаря про українських поетів, учні з захопленням зачитували уривки з віршів котрі вони підготували.
    







вівторок, 2 жовтня 2018 р.

Видатні педагоги України


                                                          Лише той Учитель, хто живе так, як навчає
Г. Сковорода

       Мудрий, далекоглядний наставник на життєвій ниві – трудівник і безкорисний слуга народу, лагідний, терплячий навчитель, високосвідомий  громадянин своєї Вітчизни – таким у нашій уяві постає вчитель.
        Через віка,  роки вчитель завжди залишається вчителем.
         Напередодні свята «Дня вчителя» у читальну залу  бібліотеки № 24 завітали учні 7Б класу школи № 110. Разом з бібліотекарем вони полинули у лабіринт долі видатних педагогів-ювілярі цього року Ушинського К.Д, Макаренко А.С., Сухомлинського В.О.
    Роздумуючи над компонентами педагогічного таланту, І.Франко  писав у своїх віршах про працю вчителя. З ним перегукується В.О. Сухомлинський «Що було найголовніше в моєму житті? – запитує він і одказує: - Без вагань відповідаю, любов до дітей».

         Слухачів тема зацікавила, вони згадали свою першу вчительку. Деякі з них висловили думку у майбутньому присвятити своє життя вихованню та навчанню дітей.