Нам без книг ніяк не можна! Читання - ось найкраще вчення! Хто багато читає, той багато знає!

понеділок, 26 лютого 2018 р.

20 лютого Україна вшановує Героїв Небесної Сотні


Матусю, пам’ятай мене живого,

Бо навіть спам’ятатися не встиг,

Від кулі снайпера мені чужого

Я наймолодший з тих, хто в землю ліг…

Світлана Бояркевич


18 – 20 лютого чотири роки тому сталися найтрагічніші події Революції Гідності – снайпери відкрили прицільний вогонь по майданівцях. Загалом у протистоянні з атинародним режимом загинуло понад 100 осіб. Образно ми називаємо їх Героями Небесної Сотні.

Пам’ятний день на їхню честь установлено Указом Президента України «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Ця назва увічнена в найменуваннях вулиць, державній нагороді. Їм присвячено Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції гідності.

Наймолодшим Героєм Небесної Сотні був Назар Войтович з Тернопільщини.  19 лютого 2014 року він вперше вирушив на київський Майдан. 20-го – життя 17-річного хлопця забрала куля снайпера. На батьківській хаті залишилася створена Назаром мозаїка – калина.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, здатну захистити суверенітет.

Зустрічі на замовлення адміністрації шкіл мікрорайону до дня вшанування пам’яті героїв провели співробітники бібліотеки.

 


Ранкова лінійка пройшла 23 лютого у ОЗОШ №95 для учнів 2-3 класів  
 

 
 
 
 
 
26 лютого у бібліотеці для учнів ОЗОШ №110, 6-А класу


 
 
 


 

 

понеділок, 19 лютого 2018 р.

Горячим поклонникам Лолы


На встрече 19 февраля в библиотеке филиале №24 с нашими читателями, учащимися ООСШ №110 4-А была  представлена  библиотекарем Тришиной Л.В. увлекательная серия книг  современной детской писательницы из Германии. 

Так почему эти книги такие популярные? Почему фанатов Лолы можно найти почти во всем мире?     Поначалу Лола не задумывалась как книга. Это был всего лишь рассказ, которым Изабель Абеди развлекала свою дочь. И только позднее  появилась первая книга о Лоле, которая стала набирать большую популярность. На сегодняшний день существуют уже 8 книг о приключениях Лолы : "Лола ищет подругу", "Лола и аварийный выход", "Лола в свадебном путешествии" "Лола - любящее сердце", "Секретная миссия Лолы", "Сенсационный репортаж Лолы", " Аплодисменты для Лолы" и "Пять звезд для Лолы".
         В каждой книге о Лолу есть иллюстрации художника Дагмар Генце. Они простые, но хорошо передают эмоции главных героев, картину происходящего. Очень интересно то, что Лола и ее лучшая подруга Фло - это, наверное, Изабель Абеди, автор книги, и Дагмар Генце. Ведь они не только работают вместе, они - лучшие подруги с детства. Живут в Гамбурге, как и героини книги. Даже школа с козами, как ее называют в истории, существует. Поэтому, можем смело предположить, что в книге рассказывается именно про них.
 
 



 
 
 

вівторок, 6 лютого 2018 р.

Історична доля України в художньої літературі


«Хто за рідний народ гине,

Той живе й по ста віках…»

 

У багатовіковий літопис нашої держави ми, як зерна золотої пшениці збираємо сторінки, без яких не можна уявити наше сьогодення і майбутнє, цілісність і сутність нашої національної самобутності. Якщо ми не будемо пам’ятати наших героїв, пам’ятних і славетних дат, історичних постатей, які прославили і прославляють Україну, ми ніколи не досягнемо перемоги у боротьбі за незалежність нашої Батьківщини.

Часто дивуються, яке незбагненно велике місце займає в Українському суспільному житті література. Тарас Шевченко для нас не просто великий поет – він великий Кобзар, духовний батько нації. У 1918 році уряд Української Народної Республіки очолили письменник Володимир Винниченко й історик Михайло Грушевський.  На зміну їм прийшов Симон Петлюра – теж поет і літературний критик.

В історії нашого народу художнє слово завжди відігравало особливу роль. Коли почалася революція, національно-визвольний рух на Україні очолили саме письменники. І нікого це не здивувало, тому, що лише письменники залишилися вірними своїй мові, культурі, історії – своєму народові.

6 лютого на зустріч до бібліотеки №24 завітали наші читачі, учні ООСШ №110, 8-Б класу. На якої бібліотекар Камінська Н. О. розповіла про твори українських письменників, які  являються золотими сторінками в літописі нашої України.

Прочитав книжки, пред’явлені на виставки «Історична доля України в художньої літературі» читачі побачать ті прочинені   двері, побачать очі, що дивлять на новий світ, на наш із тобою день, і цей день побачать також їхніми очима, як вони уявляли своє майбутнє.  Може, це й нам допоможе краще зрозуміти себе,  рідну мову і минуле.
 
 
 
 
 

четвер, 1 лютого 2018 р.

Мой путь один…


«… Но знаю я, что лживо, а что свято, -

Я это понял все-таки давно.

Мой путь один, всего один, ребята, -

Мне выбора, по счастью не дано…»

 

25 января 2018 года В. Высоцкому исполнилось бы 80 лет.

Кто же он – Владимир Высоцкий?

«Мне есть что спеть, представ перед всевышним.

Мне есть чем оправдаться перед ним…»

Родился В. Высоцкий в Москве 25 января 1938 года «Дом на Первой Мещанской в конце» - согласно его же свидетельству из песни «Баллада о детстве». Отец Семен Владимирович был военнослужащим, мать работала в архиве.

В 1949 семья поселилась в Москве, в Большом Каретном переулке. Там он пошел в школу, где после занятий стремился к друзьям – редактировать стенгазету, в драмкружок или домой, где ждет подаренная родителями гитара и самоучитель. Или же к книгам. По его словам: «Читал много, читал запоем»

«Если путь прорубая отцовским мечом,

Ты соленые слезы на ус намотал,

Если в жарком бою испытал, что почем, -

Значит, нужные книги ты в детстве читал!»

По окончании школы поступает на актерское отделение школы студии МХАТ им. Немировича-Данченко.

Ю. Любимов организует театр На Таганке, куда переходит служить и В. Высоцкий, где им была создана целая плеяда театральных образов.

Главной его работой была роль Гамлета по произведению Шекспира. Высоцкий играл не принца Датского. И даже не своего современника, он играл самый главный выбор.

«… Но знаю я, что лживо, а что свято, -

Я это понял все-таки давно.

Мой путь один, всего один, ребята, -

Мне выбора, по счастью не дано…»

В это время его много приглашают сниматься в кино и, нет сомнения, что имя В. Высоцкого по праву принадлежит Одесской киностудии, ее золотому фонду. Отсюда пошла его  зримая слава. Встреча с известными режиссерами Кирой Муратовой и С. Говорухиным смогла раскрыть его как киноактера.

Песни Высоцкого … их все слушали, их все пели, но мало кто мог их исполнить.

Особое место в песенном репертуаре поэта занимают стихи и песни о войне... На вопрос, чем привлекает его военная лирика, Высоцкий ответил, что его поколение мучает чувство вины за то, что они опоздали родиться, и они своим творчеством как бы довоевывают. "У всех у нас совесть болит из-за того, что мы не приняли участие в войне. Я вот отдаю дань тому времени своими песнями", - говорил Высоцкий.

Многие свои выступления Высоцкий начинал песней:

На братских могилах не ставят крестов

И вдовы на них не рыдают,

К ним кто-то приносит букеты цветов

И вечный огонь зажигает.

На встрече с нашими читателями, учащимися ООСШ №110, 8-А класса Чухриенко Ирина Сергеевна, познакомила с творчеством талантливого актера, поэта, музыканта клокочущий монолог которого оборвался на полуслове…

Он не допел, не досказал всего,

Что было пульсом и в душе звучало,

И сердце отказало от того,

Что слишком долго отдыха не знало.

Он больше на эстраду не взойдет

Так просто, вместе с тем и так достойно.

Он умер. Да.

И все же он поет,

И песни не дадут нам жить спокойно.