Маленькие герои – большие судьбы

                                          За страну родную дети
                                     Отдавали жизнь свою,
                                      Никогда мы не забудем
                                            Павших в доблестном бою.

           У детей войны разные судьбы, но всех их объединяет общая трагедия, невосполнимая потеря прекрасного мира детства. Не в срок повзрослевшие, не по годам мудрые и невероятно стойкие маленькие герои противостояли войне. Их подвиги во время Второй мировой войны,  навсегда останутся в нашей памяти.

На кануне дня Партизанской славы на встречу  «Маленькие герои – большие судьбы» в читальном зале библиотеки № 24 собрались учащихся  6-Б класса школы № 110.

      Так как о всех героях войны рассказать невозможно, участникам встречи было предложено историческое лото, где они сами выбирали героев о которых хотели узнать.

       Пока одни гости библиотеки рассматривали книги о детях - героях,  другие заглянули на интернет-странички, где подробнее познакомились с биографией героев и описанием их подвига. Тема затронула детей. Многие ушли из библиотеки с книгой, где рассказывается  о подвиге их сверстников.

Улица моего детства

        У каждого из нас есть место, которое вызывает только теплые и яркие  воспоминания – это та улица, на которой  находится родной дом, двор, сад. Она возвращает нас в самый счастливый и беззаботный отрезок жизни – детство. Когда-то эта маленькая географическая точка на карте была для нас целым миром, полным таинственности и увлекательных приключений.

       В библиотеке-филиале № 24 прошла встреча «Улица моего детства».  Учащимся 6-А класса школы № 110 было предложено подготовить информацию об улице, на которой они проживают. Ребят и классного руководителя С.В.Руденко  заинтересовала предложенная тема.

        За круглым столом, в непринужденной обстановке проходила беседа. Темой мероприятия стали жители , жившие раньше,  и живущие сейчас, в честь которых названы улицы города.  Мероприятие началось с рассказа об истории города и истории главных улиц, показа фотографий. Присутствующие с нескрываемым волнением рассматривали их, узнавая знакомые места. Потом каждый ученик рассказал о своей улице.

       Мероприятие тронуло всех до глубины души. Ребята еще долго не расходились. Они обсуждали увиденный и подготовленный ими материал. Делились друг с другом впечатлениями.

Я люблю Украину

           День Знаний библиотекари филиала №24 отмечали вместе с учащимися ОСШ №95, а библиотеку посетили наши читатели из школы № 110. 

Цілющі скарби рідної землі.

Зелена аптека, - це трави і квіти,

Що в кошик збирають дорослі і діти.

Зелена аптека що бачим навкруг, -

Це наш помічник і хороший наш друг !

 

Мабуть не знайдеться в світі такої людини, яка б не любила природу. Одні милуються барвами осіннього лісу, інші обожнюють високі гори та бурхливі ріки, а ще інші в захваті від простору степу.  Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка.

Природа-матінка не тільки дарує нам свою красу, вона ще и цілителька.

 7 серпня, під час зустрічі з читачами бібліотеки №24 ми обговорювали лікувальні властивості рослин, познайомилися з народними легендами про походження назв рослин. Ознайомились з правилами збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин.

Рослини – безцінний дар природи. Їх значення важко переоцінити. З давніх –давен історія людства пов’язана з ними. Рослини годують, одягають, зігрівають, лікують. Рослини – це посуд і меблі, це будинки та обереги. У піснях, казках, прислів’ях, легендах оспівані, опоетизовані, наділені магічною силою ці вічні супутники життя людського.

Люди    використовують лікарські рослини і часто пов’язують їх лікувальні властивості з чудодійною силою про що розповідається в легендах.

«Було це дуже давно, на Україну нападали монголо-татари. В одному селі було весілля. Дівчата - красуні веселились. І раптом на село напали вороги. Вони хотіли  викрасти дівчат, але ті почали тікати в болото. Вороги побігли за ними. Так і загинули дівчата-красуні і вороги на болоті. Де загинула красуня - там кущ калини, а де ворог — купа гнилі».

 В народній медицині нема кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.

Калина коло хати —здавна найперша і найзвичайніша ознака оселі українця, символ щастя, родинного благополуччя і достатку.

 Красиву дівчину порівнюють з калиною :

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина - дитина.

Так про калину писав Тарас Григорович Шевченко.

Люди за здоров’я платять великі гроші. А тут природа подбала: бери лікуйся, будь здоровий. Але віддай плату - любов. Люби природу, шануй її дари, оберігай, ощадливо користуйся нею. Бережи кожну стеблинку. То як же не вклонитися тому дарові, який здоров'я повертає.

 

 

Хліб у звичаях українців

Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.

Прислів’я українського народу.

Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія.

В обрядах та звичаях хліб символізує життя.
`           Шана до хліба закріпилась у народних звичаях українців. На покуті, під образами, що здавна в хаті вважалася священним місцем, завжди лежала на столі покрита рушником паляниця.

Кожен шматочок хліба з'їдали повністю, не залишаючи куснів, щоб силу не залишити. Хліб не можна викидати у сміття, навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з'їсти, або ж віддати худобі чи птиці. Знайдений на дорозі окраєць хліба потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок. Коли випадково кусень хліба упаде на підлогу, селяни його піднімають і цілують — перепрошують, у хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися.

Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя.

Тому в Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. З ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас з початку і до кінця життя. Також він був послом миру та дружби між народами, залишається їм і нині.

З хлібом на вишитому рушнику наші предки йшли навіть оглядати поле, сіяти й збирати жнива. Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали його на хліб, з яким господарі вітали женців. Дуже шанували перший сніп як символ врожаю. Саме з нього робили весільний коровай.

            24 липня на зустрічі з читачами бібліотеки-філії 24 дітям була запропонована гра, де їм треба було закінчити прислів’я та приказки українців про хліб.

Хліб – усьому голова,

Хліб та вода – козацька їда,

Без хліба суха бесіда –

таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

У казковій країні

Казка - це світ чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

 

            Казка – це мудра вчителька, яка за допомогою різних прийомів, хитрощів, чарівних предметів спонукає нас повірити в те, що добрих людей на світі більше, ніж злих, і якщо дуже хочеш, то можна здійснити чимало справ, які зроблять світ прекраснішим. Мабуть, на світі немає такої людини, яка не хотіла б жити в казці, щоб за допомогою перетворень, чудес, добрих помічників розв’язувати свої проблеми. Дітям пощастило більше, ніж дорослим.

Вони можуть не тільки читати казки, а й за допомогою уяви швидко переноситися у казковий світ.

10 липня на зустрічі з читачами на дитячому майданчику співробітники бібліотеки-філії №24 запропонували різні ігри, де діти відгадували  назви казок, героїв та розповідали короткій зміст улюблених творів. Після заходу бажаючи відвідали бібліотеку, де складали пазли з улюблених казок.

Хто не зміг відповісти на запропоновані питання, має можливість перечитати ці казки влітку.

 

Трагическая дата в истории человечества

И та, что сегодня прощается с милым, -

Пусть боль свою в силу она переплавит.

Мы детям клянемся, клянемся могилам,

Что нас покориться никто не заставит!

А.Ахматова «Клятва»

Ежегодно 22 июня украинский народ отмечает светлую память миллионов земляков, жизнь которых оборвала Вторая мировая война. Истории жизни этих людей – уроки истинного мужества и патриотизма для современников.

О событиях тех далеких и страшных дней на встрече с ребятами школьного лагеря ООСШ №45 беседовали библиотекари филиала №24.

 Территория Одессы и области была оккупирована  нацистами. Накануне встречи ребята получили задание поговорить со своими родителями и узнать, какие истории хранятся в их семье, связанные с событиями тех дней.

К заданию ребята отнеслись очень трепетно, и прозвучало много историй, которые никого не могли оставить равнодушными.